Виховання – це важлива частина нашого життя. Ми це знаємо і намагаємось якнайбільше займатися дітьми. Нам здається, що ми відповідальні та старанні батьки. І раптом відбувається подія, яка вражає нас, дивує, бо вчинок нашої дитини є для нас несподіваним та небажаним.
Це відбувається тому, що ми виховуючи дітей, розраховуємо, що реакція на це буде такою, якою ми її уявляємо. Але ми не знаємо внутрішніх переконань нашої дитини, тому що вони формуються під впливом багатьох факторів, особистісних якостей, у тому числі генетичних.
Перед нами чорна скринька, наповнена переконаннями, мотивами, бажаннями, нетерпимістю, любов’ю, втомою та іншим і при цьому ми навіть не здогадуємося, що там і в якій пропорції. І ось ми кидаємо в цей котел свої вимоги, претензії, дозволяємо коментарі – відбувається вибух, а якщо дитині заборонено в сім’ї негативні емоції, то цей вибух заганяється всередину і руйнує цілісність особистості, порушується увага, погіршується пам’ять, починає хворіти горло або вушка або живіт.
В умі та серці зберігається і накопичується роздратування проти батьків, які завдають шкоди організму дитини. Самі подумайте: чи любите ви тих, хто робить вам боляче? А все тому, що ми забуваємо, що не буває двох однакових людей, а значить наша дитина це єдиний екземпляр у світі і вимагає до себе поваги та уваги. Не робіть йому невроз, бо це бумеранг.
Вивчіть себе та його, знайдіть однакові та відмінні переконання, з’ясуйте його насущні переживання і ваші і тоді пазли зійдуться. Замість нескінченних негативних прогнозів дитині він отримає веселий розвиток разом з вами і зуміє знаходити компроміс у відносинах.